Великий будівельний об’єкт — це завжди багато роботи для всіх: і для роботяг-будівельників, і для фінансистів-замовників, і для керівників-виконробів. І, як неминучість, коли на одному місці працює багато людей, виникає деяка плутанина, яка іноді призводить до результатів, які одних (робочих) веселять, а інших (замовників) засмучують. Власне, робота виконроба і полягає в тому, щоб максимально ефективно скоординувати виробничий процес, щоб не вийшло, як в анекдоті: «Як нам починати оздоблювання, якщо навіть стіни ще не зведені? — А ви починайте з даху!»
У 2008 році ми працювали на торговому центрі SunCity, що знаходиться на Московському проспекті. Підходив черговий «остаточний» термін здачі об’єкта, тому всі поспішали, і ніхто особливо не замислювався про послідовність виконання робіт. І на нашій ділянці виявилося, що в залі з вже пофарбованими стінами і змонтованою підвісною стелею треба терміново прокласти вентиляційні магістралі системи кондиціонування.
Треба — значить треба! Монтажники з фірми з установки кондиціонерів, недовго думаючи, повісили свої громіздкі вентиляційні труби прямо посеред холу, чим немало спантеличили нашого в’єтнамського виконроба. Він довго ходив по залу, багато розмовляючи по телефону, а потім поставив завдання: заховати це неподобство в гіпсокартонний короб.
Природно, треба було зробити його максимально швидко і без будь-яких креслень. Прораб лише докладно помахав руками в повітрі: «Тут так, а тут — ось так … Коротше, починайте!»
Авже ж. Ліву частину короба ми зробили досить легко, благо можна було орієнтуватися по лініях кахельної плитки на підлозі. А з правою частиною довелося повозитися довше, через кондиціонера розміром з морозильну скриню, що висів за балкою перекриття, звисаючи так, що його можна було зачепити головою. Але ми зашили його гіпсокартоном так, що в результаті вийшов короб з рівними паралельними площинами і численними сходами та уступами в стилі дизайну кубізму.
З іншого боку, на щастя, наш гіпсокартонний короб дуже гармонійно вписався в існуючу стелю «Армстронг», з’єднавши дві сусідні колони.
Треба сказати, що в даній ситуації гіпсокартон — це, мабуть, єдино можливе рішення. Адже зробити короб з гіпсокартону швидше, ніж спорудити якусь дерев’яну декоративну конструкцію. Він легше, ніж які-небудь металеві споруди (перекриття слабкі, кріпитися особливо ні до чого); весь короб висить на дюбелях «швидкого монтажу» і подекуди на дефіцитних анкерах, які видавали мало не по штукам.
До того ж ми мали можливість змінювати дизайн і конструкцію гіпсокартонного короба в процесі його монтажу, відповідно до конкретних умов, які змінювалися кілька разів, тому що у нашого виконроба був ще свій начальник, а над ним — директор будівництва, яким верховодили виконавчий, фінансовий і ще який-то директор.
Але в підсумку вийшло дуже навіть симпатично. Ми змонтували відсутню частину підвісної стелі, зіпсовану частину стіни заново пошпаклевалі і пофарбували. Всі залишилися задоволені.
Досить цікаве дизайнерське рішення. Дійсно, іншого варіанту виходу з ситуації не знайдеш. Мої знайомі в подібній ситуації робили каркас з дерева і оббивали вагонкою. Чесно кажучи витрати на таку роботу значно вище, а результат так собі.
Так, розміри лиха вражали! Насправді, складно було уявити собі інший спосіб його усунення, гіпсокартон виявився просто незамінний. У результаті вийшло все чудово!